Як має змінюватися роль агенцій регіонального розвитку в умовах війни, відновлення та європейської інтеграції України? Як перетворювати регіональні стратегії на конкретні проєкти, підтримувати бізнес, залучати інвестиції та вибудовувати партнерства? І які спроможності потрібно розвивати вже сьогодні, щоб регіони були готовими використовувати нові можливості для розвитку та відновлення? Цим питанням була присвячена триденна Літня школа UCORD для АРР прифронтових регіонів, що відбулася 8–10 вересня в Ужгороді.
Літню школу організував Швейцарсько-український проєкт «Згуртованість та регіональний розвиток України», UCORD у співпраці з EURADA — Європейською асоціацією агенцій розвитку. Із залученням експертів та практиків Організації економічного співробітництва та розвитку (OECP) та європейських агенцій розвитку.
У навчанні взяли участь представники агенцій регіонального розвитку Запорізької, Миколаївської, Харківської, Херсонської, Чернігівської, Сумської та Одеської областей.
Програма поєднала європейські та українські кейси, презентації, практичні вправи, взаємне навчання й обмін досвідом. За три дні учасники пройшли шлях від осмислення стратегічної ролі АРР та європейських підходів до регіонального розвитку — до визначення конкретних пріоритетів і дій для власних агенцій на наступні 12 місяців.
День перший: від регіональної політики ЄС до ролі українських АРР
Перший день Літньої школи був присвячений стратегічній ролі агенцій регіонального розвитку та тому, як вона змінюється разом із підходами до регіональної політики.
Експерти OECD представили еволюцію регіональної політики ЄС за останні два десятиліття — від фокусу переважно на скороченні регіональних диспропорцій до територіально орієнтованого, place-based підходу. Він виходить із того, що кожен регіон має власне поєднання ресурсів, проблем, економічного потенціалу, людського капіталу та інституцій, а тому ефективна політика розвитку має враховувати особливості конкретної території.
Для України як країни-кандидата на вступ до ЄС це означає необхідність поступового наближення регіональної політики та інституцій до європейських принципів, зокрема багаторівневого врядування, партнерства, стратегічного планування та підготовки якісних проєктів.
Окремий фокус був на тому, як регіональні пріоритети проходять шлях від стратегії до програм та інвестиційних проєктів. На європейських прикладах учасники розглядали цикл програмування — від визначення потреб і пріоритетів до відбору проєктів, їх реалізації, моніторингу та оцінювання.
Представники європейських АРР також ділилися досвідом щодо їхніх мандатів, функцій, моделей врядування, фінансування та взаємодії з регіональною владою, громадами, бізнесом й іншими стейкхолдерами.
Важливою частиною першого дня став формат peer learning — взаємного навчання. Учасники порівнювали досвід українських та європейських АРР, говорили про структуру агенцій, партнерства, джерела фінансування, типові «вузькі місця» та можливі рішення.
Окремо розглядали технічні складові стратегічного планування: збір та аналіз даних, регіональну діагностику, залучення стейкхолдерів, механізми врядування, реалізацію стратегій, моніторинг та оцінювання.
Таким чином, перший день сформував спільну рамку для подальшої роботи: якою може бути роль АРР у сучасній системі регіонального розвитку та як ця роль має адаптуватися до українських умов — війни, відновлення та європейської інтеграції.
День другий: як АРР працюють на практиці
Якщо перший день був зосереджений передусім на стратегічній ролі агенцій, другий був присвячений практичним інструментам.
У регіоні можуть бути сильні підприємці, університети, вільні виробничі майданчики, фахівці з ідеями та громади, яким потрібні робочі місця. Але без інституції, здатної поєднати ці елементи, вони часто існують паралельно: бізнес самостійно шукає фінансування, громади готують окремі проєкти, освіта не завжди знає потреби роботодавців, а потенційний інвестор не бачить цілісної пропозиції регіону.
Тому однією з центральних тем другого дня стало формування регіональних екосистем та партнерств.
Учасники працювали з практичними підходами до картування стейкхолдерів, територіальних активів, ланцюгів доданої вартості та інституційної спроможності. Говорили про те, як вибудовувати сталі зв’язки між владою, громадами, бізнесом, університетами, громадським сектором та іншими учасниками регіонального розвитку.
Європейські кейси дали змогу побачити різні моделі такої роботи на практиці.
Досвід Південної Моравії у Чехії продемонстрував, як протягом багатьох років може формуватися інноваційна екосистема, що поєднує регіональну та міську владу, університети, стартапи, інноваційні компанії, інвесторів та інші інституції.
Італійський досвід став основою для розмови про залучення інвестицій, реіндустріалізацію та підготовку інвестиційних майданчиків. Йшлося не лише про наявність земельної ділянки, а про комплексну готовність локації — інфраструктуру, логістику, енергопостачання, професійне управління, фінансову модель, комунікацію та супровід потенційного інвестора.
На прикладі Португалії учасники розглядали децентралізовану модель підтримки малого і середнього бізнесу, коли сервіси та консультації наближаються безпосередньо до підприємців у громадах, а також роботу бізнес-інкубаторів, акселераційних програм та інноваційних хабів.
Досвід Хорватії показав іншу важливу функцію агенції — роль технічного партнера для громад. АРР може супроводжувати проєкт від визначення потреби та формування ідеї до пошуку фінансування, підготовки документації, реалізації, моніторингу та звітування.
Попри відмінності між європейськими моделями, у них простежувалася спільна логіка: АРР має готувати партнерства, проєкти, команди та рішення ще до того, як з’явиться конкретний конкурс, джерело фінансування чи потенційний інвестор.
Водночас європейський досвід не можна механічно переносити в українські умови. Тому учасники обговорювали, які підходи агенції можуть застосовувати вже зараз для підтримки бізнесу, формування партнерств, підготовки проєктів і залучення ресурсів, а які потребують адаптації до безпекових та економічних реалій прифронтових регіонів.
Окремою частиною другого дня став обмін практичним досвідом між українськими АРР. Представники Сумської та Одеської агенцій, які є пілотними АРР Проєкту UCORD, ділилися власними напрацюваннями, проєктами та ініціативами. Учасники обговорювали, як функції АРР змінюються в умовах прифронтових територій, воєнного стану та підготовки до відновлення.
День третій: від знань до 12-місячних планів дій
Третій день став практичним підсумком Літньої школи.
Перед кожною агенцією стояло завдання відповісти на кілька конкретних запитань: де ми зараз, що потрібно змінити, що ми робитимемо протягом наступних 12 місяців, якої підтримки потребуємо, яким буде перший крок і як зрозуміємо, що досягли прогресу?
Команди аналізували власний регіональний контекст, визначали сильні сторони та прогалини у спроможностях, пріоритизували функції, які потрібно посилити, та переводили їх у конкретні дії.
Завершенням роботи став пітчинг 12-місячних пріоритетів кожної АРР.
Попри різний контекст областей і різний рівень інституційного розвитку агенцій, у презентаціях простежувалися спільні виклики: дефіцит кадрів та експертизи, потреба у системній роботі з громадами та бізнесом, посиленні аналітичної й проєктної спроможності, формуванні портфелів якісно підготовлених проєктів, залученні інвестицій та розбудові партнерств.
Водночас кожна агенція визначила власні пріоритети.
Запорізька АРР планує посилити спроможність у підготовці та супроводі проєктів відновлення, систематизувати роботу з громадами та розвивати практичну підтримку місцевого бізнесу, зокрема щодо релокації, експорту та доступу до фінансування.
Одеська АРР зосередиться на інституційній та фінансовій стійкості, професійному розвитку команди та створенні єдиної внутрішньої системи управління проєктами, інвестиційними зверненнями й партнерствами.
Харківська АРР прагне перейти від роботи з окремими громадами до більш системного підходу до регіонального розвитку: проводити поглиблений доказовий аналіз регіону, об’єднувати стейкхолдерів у мережу та створювати сталі консорціуми для реалізації масштабних міжнародних проєктів.
Сумська АРР планує посилити спроможність у підготовці та залученні фінансування для проєктів, розвивати системну підтримку бізнесу та допомагати громадам у стратегічному плануванні й роботі з DREAM. Серед перших кроків — визначення пріоритетних грантових конкурсів, системний збір проєктних ідей від прикордонних громад та посилення сервісів для МСП.
Миколаївська АРР планує рухатися від ролі агенції, яка сама виконує окремі грантові завдання, до стійкого регіонального хабу, що координує мережу, формує портфель готових до фінансування проєктів, розвиває системний діалог із бізнесом та залучає інвестиції. Серед важливих завдань — перехід від реактивного планування під окремі грантові можливості до проактивного портфельного підходу.
Чернігівська АРР ставить за мету перейти від реалізації окремих проєктів до системної сервісної ролі: відновити мережу підтримки підприємництва у п’яти районах, запровадити системний супровід громад і міжмуніципальних проєктів, сформувати інвестиційний профіль та проєктний портфель області.
Херсонська АРР планує посилити спроможність у підготовці та супроводі проєктів, розвивати систему регіональних даних і стратегічної аналітики, а також систематизувати підтримку МСП та роботу із залучення інвестицій. В умовах деокупованих територій особливого значення набуває перехід від фіксації потреб громад до підготовки конкретних, готових до фінансування проєктних рішень.
Спільний напрям — сильніші АРР для відновлення та розвитку регіонів
Літня школа показала, що для прифронтових регіонів роль АРР виходить далеко за межі реалізації окремих проєктів.
Агенція може ставати платформою, яка поєднує громади, регіональну владу, бізнес, університети, громадський сектор та міжнародних партнерів; допомагає перетворювати потреби територій на підготовлені проєкти; формує портфель інвестиційних можливостей; підтримує підприємців; залучає експертизу та фінансування.
Водночас для виконання цих функцій самим АРР необхідно ставати сильнішими інституціями.
Саме тому серед спільних потреб, визначених учасниками, — посилення команд, розвиток експертизи, аналітичні та цифрові інструменти, методології роботи з проєктами, громадами та бізнесом, доступ до міжнародного досвіду, партнерства та більш сталі фінансові моделі.
Три дні Літньої школи UCORD поєднали європейські підходи, український досвід і практичне планування. Від розуміння того, якою має бути сучасна агенція регіонального розвитку, учасники перейшли до головного питання: що саме наша АРР має навчитися робити краще — і що конкретно ми зробимо для цього протягом наступних 12 місяців?
Сформовані командами пріоритети та плани дій мають стати основою для наступного етапу розвитку агенцій — посилення їхньої спроможності підтримувати громади та бізнес, готувати якісні проєкти, залучати інвестиції та відігравати системну роль у відновленні й розвитку своїх регіонів.